Також не може бути правим той, хто звик труїти своє тіло та туманити мозок. Тому все більше НС та білих расіалістів вибирають здоровий спосіб життя, а ті з них, хто живе в ритмах панку та хардкору стають сХе. Відомо, що сіоністські шавки з так званого руху «антіфа», вважають панк, хк та сХе своєю монополією, хоча правої молоді скрізь стає все більше у відповідь на війну, оголошену нашій расі.

Найбільш «бронебійним» аргументом шавок проти расового стрейт еджу є той, що мовляв сХе виник в панк-хк сцені, яка завжди була строкатим коктейлем з людей всіх кольорів шкіри бла бла бла. Що ж, давай подивимося на ту чудову, толерантну сцену та на американське суспільство в цілому.

В Америці 80их, як і досі, існував культ «виграшу в 2ій світовій», подібний совєцькому міфу про «велику перемогу». Відомо, що з тої війни отримали найбільше зиску не білі слов’яни чи білі американці, а азіати-жиди. Оскільки США – цитадель сіонізму, то їх міф ближчий до правди.

Як наслідок лівацьких бунтів в Європі, теж інспірованих жидами (див. Протоколи), були романтизовані наркота і блядство, так зване «вільне кохання», зросла неповага до старших, та було оббріхане та очорнене ім’я Націонал-Соціалізму, руху що став до бою проти Нового Світового Порядку. Великі міста в Америці являли собою мультирасову клоаку, в повній відповідності з відомим планом ZOG по знищенню Раси, і перші хардкорщики були дітьми з вулиць тих міст.

Музична сцена, так само як ЗМІ, контролювалася хтивою жидотою і відповідно до їх збочених смаків являла собою суміш борделю та наркопритону. Талановитому гою-артисту нічого не лишалось, як підписати контракт з жидом, приносити йому прибуток, а свою зарплату витрачати на пійло та наркотики, тобто навіть його власна частка врешті-решт опинялася в жидівських кишенях, адже наркотрафік теж контролювали жиди. Так присадили перших рок-н-рольщиків та хіпі, думаю зайве називати імена артистів-наркоманів 50их-60-их, чиї записи досі лежать в кожному музмагазинчику.

Коли останні ідоли 60их виздихали або видихались, новим засобом ґешефту став панк-рок (пропустимо глем/гліттер). Нова агресивна та енергетична музика стала особливо популярною, оскільки її можна було грати без зусиль. Вулиці породили безліч нових музикантів. Але сцена та шоу-бізнес лишалися старими.

Молоді групки, якщо з них можна було отримати який-небудь зиск, швидко робилися частиною того світу блядєй і підерасів, колес, порошку, пійла та сизого тютюнового диму в якому обов’язково мелькали гачкуваті жидівські шнобелі. Як же їм не бути толерантними в такому оточенні! Хоча деякі музиканти допускали загравання з наці-символікою задля епатажу. Але це могло тривати лише до певної межі.

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Джиния Рейвен: Я пришла посмотреть Dead Boys, и они сыграли «Caught with the Meat in Your Mouth» – «Ты пойман с куском мяса в зубах»
...
Я послушала их и сказала: «Хилли, я буду продюсировать их, но я не хочу светиться».
Dead Boys обалдели от того, что я беру их в «Электрик Леди Студиос», где писались Джими Хендрикс и Патти Смит. Когда в первый день они вошли, я обернулась и увидела эти ебаные свастики. Свастики на всем и вся.
...
Так что я повернулась к Джонни Блитцу, барабанщику, и сказала: «СНИМАЙТЕ С СЕБЯ ЭТУ ПОЕБЕНЬ».
Он проворчал: «Я даже не знаю, что эти штуки, собственно, означают».
Я сказала: «СНИМАЙТЕ С СЕБЯ ЭТУ ПОЕБЕНЬ – И Я РАССКАЖУ ВАМ, ЧТО ОНИ ОЗНАЧАЮТ. Они означают человеческую расу, которая была почти полностью уничтожена. Они означают, что ваш менеджер – еврей. Владелец этой студии – еврей. Я – еврейка, и я ваш продюсер, и я могу потерять тормоза ОХУЕННО ЛЕГКО!»
Они поснимали свастики. Конечно, я знала, что Dead Boys не были нацистами. Знала, что они были просто молодыми панками. Они хотели сделать что-нибудь, что было «плооохооо». Я могла их понять. Но только не свастики.
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Це уривок с Please Kill Me, справжної історії панк-року в розповідях учасників.
Щоб мати уявлення про ту сцену, слід прочитати Please Kill Me повністю.

Які можуть бути тут коментарі? Навіть як хтось мав якісь расові переконання, краще було тримати їх при собі. «Стати героєм» не хотілося нікому. Ідея poison free та diy стали одними з іскор бунтівного духу, хоча жидо-шоу-бізнесу вдалося локалізувати стрейт-едж в хардкор сцені, не пропустивши його навіть в зовсім близькі краст чи ой. Прибуток від продажі отрути для жида важливіше ніж здоров’я двоногого бидла.

Що ж, антіфа-шавок, переважна більшість яких – унтерменші і бастарди-напівкровки, ми не переконаємо і не намагаємося. Мало того, вони все вищенаписане і так чудово знають, нахабно брешучи в Інтернеті білим діткам.
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Стрэйт эдж возник в панк-хк сцене, которая всегда представляла собой пестрый коктейль из людей всех цветов кожи (sxe.ru/nazi_sxe_ne_bivaet.html)
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

Цей аргумент для миршавих мізків здається неперевершеним, але ті автори-недолюди забули, що передусім стрейт едж «вознік» в англомовному середовищі, і з їхньої логіки так само випливає, що ніякого російсько/україномовного еджу взагалі бути не може. Яку «монополію на сХе» можуть мати такі дебіли?

Втрата расової та національної свідомості – це ознака дегенерації, дегенерація – це ознака антіфа. Чи сумісна дегенерація та чистий мозок?